Історія школи

До 1905 року в селі була одна церковно-приходська школа, яка розміщувалася у звичайній селянській хаті. Там навчалося 10 – 12 учнів. Їх навчав сільський писар Барабаш, якому батьки платили за навчання. У 1907-1908 роках земство побудувало школу з чотирьох класних кімнат, де навчалися 20-25 учнів. Навчали їх два вчителі – подружжя Жернових. До 1918 року переважна більшість населення села була неграмотна. Після встановлення Радянської влади в селі організували лікнеп, хату- читальню, працював клуб.

Збільшувалась кількість вчителів, стала обов’язковою початкова освіта для дітей, а згодом і семирічна. Директором школи був Жерновий Валентин Андрійович. Кількість дітей у школі збільшилась . Класи були розміщені по кутках : на Шкарбанівці, на Архимівці, у Писаренковому будинку, у поповому будинку, хуторі Бурдоносів та на Комарівці. Перший випуск семирічки відбувся в 1933 році, випускалися 27 учнів.

З 1933 по 1938 роки Коробівську семирічну школу закінчили 210 учнів.

У 1933 році для порятунку малих дітей від голоду у Писаренковій хаті організували дитсадок, для якого з колгоспної комори виділяли окремий пайок. З вівса та ячменю мололи борошно на оладки, з кукурудзяної крупи варили «мурзу». Старші діти ходили на роботу в колгосп : пасинкували табак, пололи, збирали і розвішували його на просушку, знищували шкідників, збирали насіння каучуконосної рослини – кок – сагизу.

Директором школи став Снісаренко Іван Семенович. Згодом випускник Стеблина Олексій очолив місцевий колгосп, а Наталка Гай, Марія Стеблина, Кузьма Беркут, Марія Гонза стали вчителями.

У 1936 році школу очолив Михайло Степанович Стеблина. Кращих учнів нагороджували хустинками, книгами, спідницями та гімнастерками.

У вересні 1939 року була введена в дію нова двоповерхова будівля, школа стала середньою, її очолив Осипчук Григорій Федорович. До школи прибули на навчання учні з Домантового, Дмитрівки, Матвіївки, Кединої Гори, Вільхів. Учнів було більше 300 осіб.

З 1923 року в школі працюють піонерська та комсомольська організації . Поширювався тимурівський рух.

У 1941 році відбувся перший випуск 10 класу Коробівської середньої школи. 19 червня 22 учні одержали документи про освіту, а 22 червня почалася Велика Вітчизняна війна. 10 випускників загинули на фронтах.

З 1941 по вересень 1943 року село було в окупації, школа не працювала. На території лісів сільської Ради діяли партизанські загони. У 1943 році відступаючі війська німецьких загарбників спалили дотла прибережні села Хрести і Кедину Гору , намагалися підірвати будівлю школи в Коробівці, але їм завадили це зробити партизани.

З вересня по грудень 1943 року Радянські війська форсували Дніпро, в школі діяв прифронтовий шпиталь. Надавалась перша медична допомога, проводилися необхідні операції. Для подальшого лікування воїнів відправляли в тил, а померлих ховали в братській могилі, що знаходиться нині на сільському кладовищі.

З січня 1944 року відновила повноцінну роботу Коробівська десятирічка. Програм і підручників не було, замість зошитів – старі газети та книги. Одяг школярів перешитий з чого тільки можна, таким же було і взуття. У класах було холодно, діти голодні. Топили торфом, який заготовляли вчителі та старшокласники. У 1946 році школа випустила 30 учнів. З 1945 року директором був Лаврусь Семен Мусійович, він очолював школу до 1966 року включно.

В повоєнні роки в школі навчалися близько 800 учнів. Було по три паралельних класи, працювали у дві зміни. Для освітлення використовували каганці. Діти навколишніх сіл – Вільхів, Кединої Гори, Снігурівки- щодня ходили в школу пішки, а з Домантового, Дмитрівки і Матвіївки перебували на квартирах у селян, а пізніше при школі було створено інтернат. Їдальні в школі не було.

Навчанням було охоплено всіх дітей відповідного віку. При школі діяли драматичний, танцювальний, акробатичний гуртки, гурток юних квітникарів.

У 1956 році вперше в Золотоніському районі була проведена математична олімпіада, Коробівська школа посіла 2 місце. Десятикласники Ольга Кириченко та Марія Папаха стали переможцями і одержали по30 карбованців премії.

Влітку школярі працювали в колгоспі : на полях, на фермі. В педагогічному колективі працювали учасники 2-ї світової війни, нагороджені бойовими нагородами: Харченко Григорій Пантелеймонович ( мав два Ордени Слави), Шершень Левко Семенович, Шандра Маркіян Іванович, Маренков Яків Тимофійович, Прокопенко Ілля Васильович, Куниця Олена Іванівна, Гай Олексій Семенович, Пономаренко Андрій Васильович, Довгий Олександр Андрійович.

З 1966 року школу очолив Терещенко Микола Антонович.

У 1969 році створене шкільне лісництво.

У 1985 році почали добудовувати школу.

У 2001 році школу реорганізовано у навчально-виховний комплекс «загально-освітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок». Навчально-виховний процес у загальноосвітній ланці – школі І-ІІІ ступенів – здійснюється у 20 навчальних кабінетах, в тому числі в кабінеті інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій і кабінеті лісництва, двох спеціалізованих майстернях (по металу і по дереву), малому спортивному залі, актовому залі та бібліотеці. До послуг учнів і вихованців – харчоблок, тепло- і водопостачання ігрова і спальні кімнати. Навчальний заклад укомплектовано досить досвідченими і висококваліфікованими педагогічними кадрами. Практично всі педагогічні працівники НВК мають вищу педагогічну освіту і працюють за фахом.